цього разу я мала з собою блокнотик, до якого записувала найпотрібніші думки.

зараз перенесу їх сюди.

1. цікаво: чернігів - це південно-західна залізниця, черкаси - одеська, а сімферополь - придніпровська.

2. про сервіс казати взагалі нема чого, але дуже мене вже обурила сцена: група з 20 дітей років по 12-14 із дорослою керівницею заходить на кораблик. усі діти. звінсо, розбігаються по різних місцях, аж тут раптом чувак, який збирає гроші, якимось казарменним чи тюремним голосом як рявкне, шоб усі сідали в одну купу. вони - його клієнти, а він на них голос підвищує.

3. в криму - повна відсутність конкуренції. вся реклама зводиться до мінімуму: кімната, віп-готель, кандіціанєр і т.п. а чи бачив хтось вивіски типу: в нас краще, але дешевше?

4. в балаклаві на місці розібраних старих будинків початку 20-го століття будують нові, але в стилі й доволі милі. це радує.

5. в севастополі є вивіски "живе пиво", під якими продається всяке різне, в тому числі й "микулинечьке" пивце. правда, по 7,5 за півлітра. от і приклад: на хороше пиво попит є всюди й завжди, навіть якшо дорого.

6. бачила автомобілі з українськими номерами й з російським прапорцем на капоті. на мою думку це дуже тупо.

7. у мій спальник забралася даздрапєрма й вжалила мене за попу - хрест на наших ночуваннях на пляжі без намета.

8. по севастополю стоять борди, на яких стара фотографія храму в херсонесі, крученим шрифтом інфа про те, шо в такомусь році храм був відкритий такимось царем, а знизу слоган: "мы имеем право на русский язык и культуру". як же це погано, ай, як же погано. я вже мовчу про те, шо вони прийшли на чужу замлю й збудували своє місто. і тепер ніхто не поспішає допомогати розвиватися татарській культурі. лишень хочеться сказати про те, шо ніхто ж цього права й не заперечує. от вам і школи, і театри, і книги... шо ще треба? не розумію.

9. осягнути суть південної ночі можна, мабуть. лише з роками

10. ужосні борди януковича: "крыму - мир. крымчанам - благополучие" не викликають уже нічого, навіть суму.

11.ужосні борди богословської (чого вона аж туди поперлася?): "какие в крыму проблемы? я отвечу: вода, дороги, язык" (текст приблизний) викликають такі ж самі емоції, як тігіпкові питання в мене про те, яким буде курс долара і як не втратити роботу.

12. іще одні ужосні борди, які самі на собі ставлять хрест


13. багато думала над популярною останнім часом думкою про те, шо жерти в поїзді - це жлобство. так от я так не вважаю й прирівнюю перманентне споживання їжі в цьому грьобаному транспортному засобі з невдалим, але тривалим святом, на якому тобі не лишається ніочго, крім як їсти й пити.

14. от чого я не розумію, так це перевдягань у поїзді.

15. у жарких, неохайних, старих вагонах, де людей перевозять наче худобу, де всі труться одне об одного - чи в кого туберкульз, чи педикульоз, чи лишай... то от у цих поїздах із красивенного величзного рудого старого кота вимагають усякі довідки. маразм.

16. - надворі свіженько - взяти светра?
- це південь - сиди й мерзни.

17. і на завершення цитата з великого поціновувача криму олександра купріна:

"Магнолии, с их твердыми  и  блестящими,  точно  лакированными  листьями  и
белыми, с большую тарелку величиной, цветами;  беседки,  сплошь  затканные
виноградом, свесившим вниз тяжелые гроздья; огромные многовековые  платаны
с их светлой  корой  и  могучими  кронами;  табачные  плантации,  ручьи  и
водопады, и повсюду - на клумбах, на изгородях, на  стенах  дач  -  яркие,
великолепные душистые розы..."

18. ну й на зовсім-зовсім останок: падонкі в криму вже зайняли вокзали...

оце такий чарівний кущик, який найперше цвіте жовтими квіточками,
зветься не
котик-відкрий-ротик, як його звала я,
і не кущик-із-жовтими-квіточками, як його зве тов. soul_cutter 
а просто-напросто...

форзиція :о)

інджой!