"Родился я двадцать четвертого декабря 1948 года... По звездам - Овен..." (c) харуки мураками

у той час як овен - це от коли.

??

n.b. кись сказали, шо вони муракамі всього читали.
отакої...

 Честное слово мужчины всегда служит женщине перилами,
за которые онацепляется перед тем, как упасть. (с)

 по дорозі на практику й з неї прочитала половину книги степана гілки "христина" :о)

люблю його дуже-дуже.
в нього навіть описи природи мені цікаві й красиві.
вже мовчу про простоту й одночасно глибину  передачі внутрішніх станів людей.
буду тепер знову читати замість дивитися фільми.

да, і думаю, шо в кінці вона помре.
не виключене навіть самогубство.
хоча швидше, справа стосуватиметься пристрасті чи любові. пристрасті більше.

вгадаю? :о)

 запропонували сходити на літератірний фестиваль.
точніше - фестиваль еротичної літератури.
ой леле! еротика німецькою мовою - ой нє :о)

"У эскимосов насчитывается тридцать слов для описания разных видов снега, а в современном русском - примерно столько же идиом для обозначения дачи взятки должностному лицу. "
(с) пєлєвін

цього чувака я ладна читати ночами й днями.
як можна так писати - легко, неочікувано, красиво й сумно?
тобто, якось же ж, мабуть, можна...

 ги :о)
союз україсньких студентів запрошує на жаданові читання в середу :о)))

робота, можливість прославитися або й просто зробити добру справу - читайте тут

сліз - слиз :о)
слиз - зліз :о))

більшість подій і явищ цього світу я можу пояснити собі завдяки таким поняттям як

когнітивний дисонанс
і

хоча, анальний вау-фактор таки по-перше, а дисонанс - уже по-друге.

  
   з американської літератури мені не близький ніхто.
   мабуть, можна навіть сказати, шо жоден із грандіозних американських романів я  не дочитала до кінця.

   і лише хемінгвея я люблю.
   іноді навіть так, що думаю, наче він - мій улюблений письменник.
   якщо помислити реалістично, то, може, це й перебільшення,
   але "один з" - так точно.

   і сьогодні в нього день народження.
   цікавий, мабуть, дядько був.

   дослуховую останні хвилини "12 обручів" Андруховича.

   не знаю, для чого я взагалі тих книжок стільки перечитала, аби зараз нічого не пам"ятати.
   єдине, шо лишилося в голові з того разу - це будинок на горі та якісь люди.

   тепер же я слухаю, смакую, НАСОЛОДЖУЮСЯ так, як, здається, давно не насолоджувалася   книгою.

   все в цій книзі добре.
   особливо подобається структура,
   подобається наскрізність,
   багатошаровість,
   всеохопність...
   подобається мова,
   подобається іронія,...
   і дуже подобається, як автор її начитує.

   здається, нема нічого, шо би мені в "12 обручах" не подобалося.

я дуже люблю оповідання.
я читаю їх десятками за раз, сотнями за два рази.
за останнє життя я перечитала їх ну просто безліч штук.

кожне оповідання для мене особливе.
я відчуваю його атмосферу,
вивчаю його героїв,
мені не терпиться дочитати його до кінця (а саме малі форми дозволяють зробити це швидко),
я виводжу мораль із кожного,
над кожним думаю...

але от зараз виходить, шо всі ті мільйони слів та тисячі ідей переплелися в моїй голові в одне шось таке неймовірне, шо література такого ще не знає.
згадується шматок історії... далі приплітається інший шматок, але, здається, він із іншої історії... де французьке? де німецьке? де українське??
і для чого я їх тоді читаю?

може. шоби вони всі відсіялися й лишилися в голові кілька тих, які житимуть поруч усе життя.
як то "крыжовник" чехова,
"гра в автостоп" мілана кундери,
"24 години з життя жінки" цвейга
й неодмінно щось із українського здобутку.

ця мала іще й досі зі мною в мені
ми з нею найкращі подружки
я її розумію без слів вона мені ніби лікар
я не можу без неї чи ні я без неї не вмію
в неї очі сумні і зрідка дощить під віями
ця мала мені вірить бо я їй здаюся зрілою
пересвідчуюсь вкотре що ми із одного повітря
тільки в мене від неї короткі гудки під шкірою
ця мала мені вірить а я в неї схоже вірую
ця мала розумніша за мене я вже перевірила
я боюся при ній розмовляти про щось сумнівне
я її називаю відлуннями свого імені
ця мала у мені без літер мене розуміє

(с) klasklasklas 

"він був убитий. і можливо, ви останній, хто бачив його живим."

я зааавжди вважала, що остання фраза носить виключно психологічне навантаження, психологічний тягар.
а подумалося: в розслідуванні справ дає цей факт якісь особливі посилання на підозри?

н.б. і за цим зазвичай слідує фраза: "то ви що, підозрюєте мене?!"

книги читалися завжди розумні, важкі, особливі, смислові та часом незрозумілі - тепер зрозумілі.

але ж, як виявилося, книги бувають легкі, розумні, досвічені, красиві, любовні та ще раз легкі.

і коли питають, що ти востаннє читав, то починаєш пригадувати щось типу кафки чи гессе, а в голову й не приходить, що ти читав гавальду чи збірку японських віршиків.