завтра буду в києві.
хочете - погуляємося :о)

другий вечір температура.
нічого новіого не болить.
почала добровільно :о) їсти.

завтра буде такий самий день, як і сьогодні?
приходьте в гості :о)

ну от.
на тиждень я випала з життя.
сподіваюся, тепер впаду назад :о)

ранок.
темно.
і я зараз знову їду на ту практику.
в буквлаьному роузмінні шукати собі пригоди - оце хіба завдання для порядної дами? :о)

вчора чотири години всім товариством грали в пантоміми.
а сьогодні, якщо будуть сили й іще щось таке, підемо ввечері після всього танцюбвати свінг.
чи я принаймні дивитимуся, як дівчата танцюють :о) 

 не пам'ятаю вже, чи жалілася на це...

протягом моїх останніх візитів до лікарів різні спеціалісти з різних причин радили мені зробити масаж шийно--комірцевої зони (при тому, шо сама шия в мене, на радість, не боліла).
я послухалася (ну наче ж нічого страшного, кому колись масаж завадив, а він кровообіг покращить і т.п.)

відходила я в серпні десяток сеансів.

і шо тепер?
тепер у мене ПОСТІЙНО болить шия!
шо характерно, не хребет, той шо в шиї, а самі м'язи.
весь час почуваюся так, наче спала ніч із висячою головою...

от капець.
шо мені робити? бо неприємно ж...

брошка-жовтий-метелик,
важкі металеві сережки,
легкі в'єтнамки,
наймиліша в світі шапочка й два светрики - шоб було тепло, бо холодно :о)
і ще маленький подаруночок для альонушки :о)

( три фото )

 хочу піти в понеділок здати кров.
по-перше, не хочеться дуже перебивати періодичність здач.
по-друге, цікаво, як воно тут :о)

і традиційне питання: хто зі мною? :о)

 збираюся дивитися "міліонера з трущоб".
і згадала тут, шо в тому ж самому дитинстві я думала, шо воно зветься хрущоби - тому що хрущовки :о)

 поки  я не дізналася, шо значить платонічне кохання,
я уявляла собі все навпаки:
плотонічне  від слова плоть :о)
і дивувалася, яку реакцію такий вид кохання викликає в людей - це завжди наче вибачення.
а як це можна оце вибачити, думала собі мала я :о)

от шо воно значить - "вдало" поспати ввечері з сьомої до десятої:
пів на п'яту ранку, а я сиджу й статті перекладаю :о)

нєнє, прокидатися бду не пізніше, ніж о десятій - а тоді вигадуватиму нові плани підкорення міста :о)

по суті:
якшо текстовий файл "только для чтения", то чи можна з ним шось зробити, шоби можна було його змінювати? 

 знайшла "вконтакті" у berlinfm
подякуємо тані :о)

( нас шестеро і нас двоє :о) )</div>

 всі історії, які трапляються зі мною, я роздивляюся з точки зору дидактичної,
чому ж мене ця історія навчила.

так от: учорашня історія вже скінчилася.
тим, шо в мене, виявляється, була зажата клавіша num lk.
(ото би з мене в сервісі ржали)

які ж із цієї історії роблю висновки:
1. без мого кися я - не я. 
2. мушу подякувати долі й berlinfm , яка мені на цю злощасну клавішу й натякнула.
3. маю подякувати бозі за те, з якими людьми мені пощастило тут потоваришувати. особливо маю на увазі женю, яка вже готова була понести мій ноут у сервіс, якшо я не зможу :о)

а тепер повернуся до своїх наративів :о)

 показала жені "безтолкового вомбата", "петрика п'яточкіна" й "капітошку".
женя сміялася й умілялася :о)
* * *
я ж уже так давно знаю, шо на вихідних працювати НЕ ТРЕБА.
бо навіть як почнеш, усе одно нічого не вийде.
мабуть, сьогодні я просто відбилася від рук.
чи хотіла створити собі видимість діяльності.

 мабуть, дорослість починається тоді,
коли ти готовий жити, зважаючи на свої хвороби.

 завжди мріяла мати собі парфуми з запахом котиків (тих, шо на 8 березня)
може, тут знайдуться такі :о)

 знаєте, товариші, в мене ну геть ніяк не виходять диброві фото.
хоча я стараюся:

die moschee німецькою - це "мечеть"


( інтер'єри й обличчя )

за фото командно дякуємо stcatharine   

та сама щоранкова станція метро  "покручена анка" :о)


( ще три. побутового. )

тіки шо в гастрономі перед тим, як продати мені пиво, тітка спитала, скіки мені років.
8-0

а ще вони там за касами всі такі-такі життєрадісні, ввічливі й дотепні,
шо насправді складаєсться враження,
наче вони там усе життя тіки й мріяли про таку роботу :о)
скидається це на старі радянські фільми. але по-справжньому й кольорові. 

 те, що в німеччині навіть у дешевих продуктів хороший склад, я вже писала.
і я з цього радію.
харчуватися намгааюся більш-менш збалансовано.
хоча здається мені, шо тут я з їжею таки отримую більше негараздів, ніж добра.

по-перше, тут трабли з рибою - в магазині не можна просто так купити морожену чи умовно живу рибинку.

по-друге, тут дуууже підозрілі овочі. відповідно, моє намгаання їсти більше зелені й моє бажання їсти багато спаржевої квасолі тут недоречне. фруктів я взагалі не купую - шось типу гидую. але ж вони потрібні...

і по-третє, тут, конкретно в гуртожитку, нема газової плити (є електро-),а воду ми кип'ятимо в електрочайнику. я таке не шаную. плюс у тому чайнику СТРАШЕННИЙ накип виходить, а фільтру нема.

отаке воно, європейське харчування.

а ще тут сметана дуже дивна - просто схожа на моцареллу.
зате продається "kalina kefir", а на упаковці намальовані якісь типу куполи православних церков %) 

тому їм тут переважно сир, спаржеву квасолю (бо ну дуже вже смачно :о) ) й шоколадні пудинги. п'ю чай і "apfelschorle" - мішанка з яблучного соку й мінералки. на смак - геть таке самісіньке, як я зазвичай удома роблю сама.
в студенстькій їдальні їм усякі шматочки мняса.

солодощі купую тіки через те, шо ну треба ж... як це не дивно, але навіть кондитерська мрія мого життя - марципан - може днями лежати в шухляді непокусаний. але це вже не німці винні, а я :о)

правда, сьогодні зварила супчик. купила півкіло неймовірно красивої й приємної свининки, з одного шматочка зварила легкий бульончик, а в ньому - брокоолі, спаржеву квасолю й помідорки.
всім сподобалося.
валтер навіть зауважив, шо моєму чоловікові пощастило.
це без сумніву о) але я сказала, шо мій чоловік готує ще смачніше.
:о)