а це - вереснева жовто-оранжева йа :о)

( яскраво :о) )

вчора в нашій хатинці з'явилася ялинка.
а на вічнозелене дерево пітто спорум повісили гірлянду.

за дві години підйом.
сніданок, ключі, автобус, метро, аеропорт.
один рюкзак, чотири сумки й фотоапарат.
і ще дві сумки з подарунками поїдуть поїздом.

буденність рятує.

затвра зранку мені летіти.



от усі питають, чи хочу я повертатися в Україну.
звісно, хочу.
але.
от просто таке побутове й нудне.

ще зранку завтра буде швидкий і чистий регіональний поїзд, ввічливі кондуктори й усміхнені люди.
а вже післяобід - набитий автобус, смердюче метро й матюкливий водій маршрутки.

це просто так, замальовка.
і вона мене не надихає.

ПІСНЯ ДЛЯ АНДРЕАСА

текст - женя, оля і йа
музика - "зоопарк" і ми всі разом :о)

потусувалися в андреаса тихо й душевно.
аж хочеться сказати, шо ми були не на вечірці, а в гостях :о)

стара квартира в центрі берліна, з пічкою.
лазили на дах, справжній такий похилений дах із трубами, дивилися на силуети антен і яскраві вітрини.
співали багато пісень під женину гітару.

таке враження, наче це - таке інтуїтивно знайоме тусовницьке місце десь на подолі.
люди-люди, різні - мистецькі, прагматичні, ідуть, повертають, вітаються і проводжають тебе.
і стіни без побілки.
і пісні, пісні, пісні.

от зараз постараюся знайти, кдуи би викласти пісеньку, шо ми для андреаса написали - бо хочеться ж похвалитися :о)

за годину у вусатого няня андреаса вечірка,
на іншому боці берліна.
а ми всі тут - із мокрим волоссям і невдягнуті :о)

зате!

ми написали йому ТАКУ пісню!
шось у стилі веселого БГ :о)
сподіваюся, я зможу викласти аудіо чи відео :о)

всеее!
ноу праткика! ноу прааактикааа!

відчутя таке, наче коли в універі поскладав усі іспити.
і тепер можна нічого не роюбити.
хоча й до того можна було нічого не робити,
але тепер нічого не давить :о)

буду купувати подарунки й годувати качок на озері несвіжими булочками :о)

сьома ранку.
Berlin hauptbahnhof (центральний залізничний вокзал берліна).
величезна скляна стіна,
за нею - бундестаг, резиденція бундесканцлера, ніяких дерев, сонце, найчистіше небо... і ніяких кольорів.

(шось типу такого, тіки в сто разів чудовіше через ранок)

це найкрасивіший візуальний образ, який мені пощастило отримати в берліні.

з франкфурта я їду поїздом аж до найближчої від мене станції с-бана в берліні.
звідти - вісім хвилин автобусом до хатинки.

аж сьогодні вийшло так, шо поїзд мій чомусь сказав,
шо "zoologischer garten" у нього остання зупинка.
а я ще в навушниках була, подумала, шо остання - наступна... аж шось ми довго стоїмо. бачу, у вагоні лишилася я і дядько, теж у навушниках.
ну, ясно.

пішла сіла на с-бан.
аж у нього кінцева чомусь була не його кінцева, а на кілька зупинок раніше - за дві зупинки до потрібної мені.

вийшла я на його кінцевій, дочекалася наступного поїзда... він тоді ще хвилин п'ять стояв чекав чогось...

коротшк, замість двох із половиною годин я була в дорозі ледь не три з половиною.

але чомусь мене це не гнітить :о)

хлопчик-француз жан-батист.
іще маленький,
щирий,
ввічливий,
вчить фінанси,
непогано говорить російською й хоче працювати в росії.
весь вечір мило з ним спілкувалися,
під кінець вечора запросили його заходити до нас якось на потусуватися.
він у пориві почуттів почав висловлювати думку... висловив:
"якщо хочете, я завтра піду до російського магазину й куплю російської водкі."

ми на нього здивовано подивилися.

"ну, або французького вина", - виправився хлопчик.

отак от.

за всі мої пляшки й пляшечки - дванадцять євро.
цікаво:
півлітрові пластикові приймають по 25 центів,
а півлітрові пивні - по 8...

в оцій історії справа була і не в сергії, і не в гаманці,
а в мені.

бо на зворотному шляху, як я виодила з поїзда,
побачила перед собою чоловіка,
в якого геть повністю розкритий був рюкзак.
і я йому про це сказала.

ну от.
на тиждень я випала з життя.
сподіваюся, тепер впаду назад :о)

ранок.
темно.
і я зараз знову їду на ту практику.
в буквлаьному роузмінні шукати собі пригоди - оце хіба завдання для порядної дами? :о)

вчора чотири години всім товариством грали в пантоміми.
а сьогодні, якщо будуть сили й іще щось таке, підемо ввечері після всього танцюбвати свінг.
чи я принаймні дивитимуся, як дівчата танцюють :о) 

 сьогодні впала берлінська стіна.
здаєтьсія мені, шо це було не політичним рішенням, 
а реультатом якогось глобального плющення світу, результатом всіхньої неуважності, всіхньої стомленості й пофігістичності вперемішку з великим ентузіазмом.
таке буває? так, таке було.

сьогодні яценюк сказав, шо берлінська стіна не впала, а перемістилася на кордом між україною та єс.
я думаю, в цьому твердженні помітна підміна понять.
перемістилася завіса, а берлінська стіна - та, яка розділяла один народ, одну країну, одне місто, як дніпро - тільки шо через стіну не перепливеш - то вона нікуди не пересунулася.
вона зникла з фізичного світу й перейшла до світу ментального.
стіна є в голові в кожного німця, який навіть каже і думає, шо її там нема.
і як у когось там є внутрішній рубікон, який треба щодня переходити,
так у німців є внутрішня стіна, яку вони щодня мають руйнувати або принаймні не помічати її наявності.

* * *
а ось тут російський письменник, журналіст, поет і кінокритик дмітрій биков написав весело про розборки між новоросійським майором димовським і російським прем'єром путіним.

бачите, плющити в ці дні продовжує багато кого й багато де...

 а в ляйпцігу "фаустовий підвал" (місце, де начебто фауст на бочці верхи скакав) - не те шо гламурне, а взагалі відразливе місце.
і пахне там, наче в ресторані з недоброю репутацією.

вчора я вигрібла з хати жовте листячко,
яке поназалітало через вікно.
а сьогодні женя допомогла мені вкрутити лампочку в плафон верхнього освітлення.
тепер у мене не осінь.
тепер у мене "вечная весна в одиночной камере" (с) 

 зустрічалися з сашею.
пили глювайн на поцдаміські площі,
катали сашу на ковзанах,
запрошували мене до неї,
їли італійську їжу й пили італійське вино.
добрий вечір :о)


спочатку


( потім )

 ( крейдяна ера )