"опасные связи" (1988)
чудовий фільм.
з одного боку дуже реалістичний - костюми, інтер'єри, манери,
з іншого боку, зовсім не схожий на те, як іще зі школи звиклося думати про францію 18 століття.
багатії не мали, чим зайнятися, крутили інтриги й вели дивні "любовні ігри".
про цей фільм треба ще думати й думати.

сьома ранку.
Berlin hauptbahnhof (центральний залізничний вокзал берліна).
величезна скляна стіна,
за нею - бундестаг, резиденція бундесканцлера, ніяких дерев, сонце, найчистіше небо... і ніяких кольорів.

(шось типу такого, тіки в сто разів чудовіше через ранок)

це найкрасивіший візуальний образ, який мені пощастило отримати в берліні.

з франкфурта я їду поїздом аж до найближчої від мене станції с-бана в берліні.
звідти - вісім хвилин автобусом до хатинки.

аж сьогодні вийшло так, шо поїзд мій чомусь сказав,
шо "zoologischer garten" у нього остання зупинка.
а я ще в навушниках була, подумала, шо остання - наступна... аж шось ми довго стоїмо. бачу, у вагоні лишилася я і дядько, теж у навушниках.
ну, ясно.

пішла сіла на с-бан.
аж у нього кінцева чомусь була не його кінцева, а на кілька зупинок раніше - за дві зупинки до потрібної мені.

вийшла я на його кінцевій, дочекалася наступного поїзда... він тоді ще хвилин п'ять стояв чекав чогось...

коротшк, замість двох із половиною годин я була в дорозі ледь не три з половиною.

але чомусь мене це не гнітить :о)

хлопчик-француз жан-батист.
іще маленький,
щирий,
ввічливий,
вчить фінанси,
непогано говорить російською й хоче працювати в росії.
весь вечір мило з ним спілкувалися,
під кінець вечора запросили його заходити до нас якось на потусуватися.
він у пориві почуттів почав висловлювати думку... висловив:
"якщо хочете, я завтра піду до російського магазину й куплю російської водкі."

ми на нього здивовано подивилися.

"ну, або французького вина", - виправився хлопчик.

отак от.

за всі мої пляшки й пляшечки - дванадцять євро.
цікаво:
півлітрові пластикові приймають по 25 центів,
а півлітрові пивні - по 8...

продовження шкільної тематики

( АК )

не знаю, що вони хотіли сказати цим кліпом, але мені від говорить завжди багато про шо.
і щоразу про щось нове.

"die fetten jahre sind vorbei" (2004)
я вперше подумала про те, що малолітні діти малайзії, які шиють кросівки для "найка" - це також і проблема малайзії, а не лише "цивілізвоаних споживачів" європи.










"залечь на дно в брюгге" (2008)
вже вдруге дивлюся цей фільм, і він подобається мені все більше й більше.
щось у ньому невловиме,
просте й глибоке,
красиве й стримане,
несвідоме, нереалістичне й дуже правдиве.
і ще щось навтіь незрозуміле :о)

ющенко й мобільний :о)

в оцій історії справа була і не в сергії, і не в гаманці,
а в мені.

бо на зворотному шляху, як я виодила з поїзда,
побачила перед собою чоловіка,
в якого геть повністю розкритий був рюкзак.
і я йому про це сказала.

Стояли з Олею на зупинці. Підійшов Сергій, о, а ми його не чекали побачити.
Поїхали разом. Ми вийшли на вокзалі, Сергій поїхав далі.

Стоїмо собі, чекаємо на поїзд. Іде Сергій... гм... і показує мені мій гаманець. Він випав в автобусі, і Сергій його мені приніс.

Думала довго, шо в цій історії з чим пов'язано — чи Сергій врятував мій гаманець, чи він би не випав, якби ми з Сергієм не сіли на незручні сидіння.

Нічого надзвичайного в гаманці не було.
Але було таки трохи грошей,
проїздний (!),
журналістське посвідчення... всяке таке. Та й гаманець сам був лише в пнятницю куплений.

Ось таке сьогодні чудо.

шось я геть загрузла, вирішила розвантажитисія - послухати "kiss fm ukraine".
то це, товраиші, не розвантаження, а повний, остаточний капець і останній гвіздок у труну мого доброго настрою.
в чому проблема?
НОВИНИ!
це не новини, а повна торба:
щогодини я чую таке:

перша новина - уряд заборонив скорочувати освітянам зарплату в час "епідемії", всі освітяни отримають бакси за нероботу під час карантину (от уже ж герої, шоб їх заціпило)
друга новина - "культурна". варіації:
або "патап і настя підтримують тимошенко",
або ж "соліст ТІКа тепер довірена особа тимошенко на віннчині"
ну й третя новина - аполітична, спортивна, хоча, може, то я просто в спорті не розбираююся.

пишу колезі, мовляв, ой який капець, БЮТ на КІССі новини геть купили.
а колега мені й пише, шо нічо вони не купували - це ЇХНЯ станція.

ЇХНЯ.
аж на стільки ЇХНЯ.
як мерзенно.
як слизько й.... ну просто хочеться.... всіх розстріляти.
або хоча би обматюкати. і так, шоби в когось від цього настрій зіпсувався.

п.с. і до цього всього - шалені русизми діджеїв. здається, цих русизмів із часом стає тільки більше й більше... слухати спокійно не можна.

"love story" (1970)

нудно, затягнуто.
як можна силитися осягнути мистецтво якогось там 18го сторіччя, коли тебе вже не торкає те, шо було ну от, 40 років тому...









"one way" (2006)
фільм тіля швайгера з тілем швайгером про тіля швайгера :о)
нічо так, затягує.
жорстка проблематика.

















"secret window" (2004)
хороший фільм, жорсткий, красивий.
але шо ж це за кіно, шо я розгадку вже за 30 хвилин зрозуміла...

скіки років минуло? 10? а я її до сьогодні намугикую.

ну от.
на тиждень я випала з життя.
сподіваюся, тепер впаду назад :о)

ранок.
темно.
і я зараз знову їду на ту практику.
в буквлаьному роузмінні шукати собі пригоди - оце хіба завдання для порядної дами? :о)

вчора чотири години всім товариством грали в пантоміми.
а сьогодні, якщо будуть сили й іще щось таке, підемо ввечері після всього танцюбвати свінг.
чи я принаймні дивитимуся, як дівчата танцюють :о)