ПАМ'ЯТАЙТЕ: НАЙЦІКАВІШЕ - ДЛЯ ДРУЗІВ :о)

+

запрошую всіх регулярно зазирати сюди - 6_sliv
й час від часу зазирати сюди - mega_shyza

в останньому "postпоступі" олександр бойченко пише, шо джармуш - це "поєднання фуги Баха з джазовою імпровізацією".
мені це ду-уже подобається.

а ще автор пише: "Щоб збунтуватись і почати творити кіно поза законами шоу-бізнесу, треба спочатку мати цей шоу-бізнес і ці закони."
таке я теж поділяю.
цікаво, чи багато в нас однодумців? :о)

---

але от до цього часу я не можу відчути, чому багато митців відмовляються від кольору.
розумію, але не відчуваю.

домовилися завтра пофотографуватися з подружкою, яка хоче готичних фото.

я в цьому стилі геть не тямлю, тому дуже охоче отримаю хоч якусь пораду :о)

дівчина красива, але гот не в тому розумінні, шо вся в чорному і бузкові очі, а якось не так.
вона одягається дуже оригінально, використовуючи різні кольори, волосся має не чорне.

та й сама фотосесія має бути не ортодоксально готичною, а в готичному дусі.
каже, хоче чогось мєга-жорсткого...

я цього зовсім не відчуваю, але розумію, шо це зробити треба.
часу лишилася доба.
шо робити :о)

упд. кладовище відпадає зразу ж.

шось усі мовчать про цьогорічний "шипіт"...

так мені гарно дивився фільм "TOKYO!" (2008)
аж у другій половині зникла російська озвучка.
халепа.

а тепер - "ripley under ground" (2005)
люблю містера ріплі.

---

на першому поверсі живе страшенно гонорова кішка якоїсь серйозної породи.
вона гуляє весь час на дворі, але харчується й, може, спить інколи в хаті.

то от вона дуже харАктерна, кішка, ніколи не дається гладити.
коли до неї торкаєшся, вона дуже зверхньо витримує твій доторк, обережно прогинає спину, виносячи своє тіло з-під твоєї руки й незадоволено мичить.

а от тільки шо киць принесли додомочки здорового апетитного сома:
- за таку рибу навіть кішка з першого поверху об ноги треться, - каже.

як на мене, це дуже мило :о)

"товариство мертвих поетів" (1989)

у цьому фільмі є майже все з того, що я люблю.

злива винищила всі маки.
шкода.
називається, хто зволікає, той втрачає.

ой нє..
тут знову ВСЕ ГЕТЬ ПОЗАЛИВАЄ!...

сьогодні таки зібралася організувати фотосесію в тих самих прихованих від чужого ока маках на клумбі.
подружку умовила.
образи вигадала.

аж тут якийсь капець надворі почався.
рве і мече, сипле і гуде.
ех.

жити в провінції - це мило.
але, видно, в усякій провінції свої глюки.

от якби мене попросили намалювати психологічний портрет пересічного чернігівця, то перш за все я би назвала шось типу агресивності, противності чи заздрості.
всякі хороші люди хай не сприймають це на свій рахунок, але така моя думка: переважна більшість чернігівців - саме такі.

ці думки не заважають мені любити своє місто.
але вони провокують мене ходити в навушниках (шоб не чути), без окулярів (шоб не бачити) й читати менше (шоб не знати).
та воно все одно в очі лізе...
( так от про конфлікт )

прийшла на роботу.
ввіикнула комп - зламалися розетки в половини кабінету.

і нашо ходити на роботу? :о)

зате їла вермішель "мівіна".
не вживала її вже років п'ять, як не більше.
ну, нічо так.
пахне добротно %)

отакий от чернігів

"апостол".

усі хаузи дуже відпочивають.

"Рукопашному бою Павла обучал Кандаков по системе Алексея Алексеевича Кадочникова, однако Кадочников родился в 1935 году, что ставит под сомнение изобретения системы в возрасте 6 лет, возможно что Кандаков это и есть реальный Кадочников, которого сыграли в фильме, однако по вышеуказанному факту этого быть не могло."
 
:о)

пішла фотополювати.
нням :о)

от дивовижність:
якщо в мене руки пахнуть їжею, то вони пахнуть рибою.
навіть якщо риби давно вже не було...

а ще в сусідньому домі є якісь активісти, які - видно, на свята - ЗАВЖДИ співають народних пісень :о)
такими п'яними, але красивими дорослими голосами, сім разів повторюючи один і той же куплет, шо, видно, запав у душу.
це весело :о)